Тишковці Семен, Зінаїда, Пилип, Андрій, Максим, Ганна та Устина

Семен Тишковець (1899 р. н.) з дружиною Зінаїдою (1897 р. н.) та дітьми Пилипом (1926 р. н.), Андрієм (1928 р. н.), Максимом (1930 р. н.), Ганною (1931 р. н.) і Устиною (1923 р. н.) мешкав у с. Карасин (нині – Рівненська область), на межі з лісом. Вони надали притулок і допомогли вижити п’ятьом євреям: Юдці (Єгуді), Міріам та Ісаакові (Петру) Крацманам-Боднюкам, Гітл (Тові) Крацман-Боднюк (Белохускі), а також Нафталі (Толі) Перельманові.

Напередодні Другої cвітової війни єврейська сім’я Крацманів-Боднюків жила, як і Тишковці, в с. Карасин. Міріам була кравчинею, тож спілкувалася з більшістю жителів села, включно з родинами Тишковців та Куришків.

Після окупації території Рівненщини (а перед тим і Волині) німці зібрали всіх євреїв із с. Карасин та околиць у Дубровицьке гетто. У серпні 1942 р. там розпочалась акція знищення в’язнів.

Єгуда Крацман-Боднюк із дружиною Міріам, двома дочками – одинадцятирічною Гітл та восьмирічною Нехамою – і шестимісячним сином Ісааком, народженим у гетто, втік до лісу. Під час утечі Нехаму вбили. Решті пощастило сховатися. Після довгих поневірянь лісом та околицями близьких сіл Крацмани-Боднюки дісталися до обійстя Тишковців.

Семен Тишковець погодився допомогти Єгуді з рідними вижити в лісі, що був поруч із його фермою. Зінаїда Тишковець та її доньки Ганна й Устина готували втікачам їжу, а сини Пилип, Андрій та Максим приносили харчі до лісу.

Крацманам-Боднюкам допомагали також колишні сусіди із с. Карасин – Іван та Улита Куришки та четверо їхніх дітей. Восени 1942 р. до будинку Тишковців прийшов іще один єврей із Дубровицького гетто – Нафталі (Толя) Перельман, син коваля. Його прийняли теж.

Восени та взимку дві сім’ї переховували євреїв у своїх господах, попри небезпеку постійних перевірок із боку німців та їхніх помічників. Єврейські втікачі допомагали своїм рятувальникам із хатніми справами. Міріам шила всім одяг.

Усі дожили до вигнання з території Рівненщини частин Вермахту Червоною армією в січні 1944 р. Відтак євреї переселилися до м. Сарни. Над ними вже не висіла загроза знищення нацистами, але тепер у небезпеці опинилися їхні рятівники. Родина Тишковців, щоб уберегти своє життя, мусила втікати до міста й шукати прихистку в Крацманів-Боднюків, а чоловік Устини Талимон, який залишився в селі, був убитий бандою.

У 1947 р. Крацмани-Боднюки виїхала до до Польщі, а звідти переселилися в Палестину, що перебувала під британським мандатом. Рятівники та врятовані довгі роки підтримували стосунки.

15 січня 2006 р. Яд Вашем відзначив Семена та Зінаїду Тишковців та їхніх дітей Пилипа, Ганну, Устину, Андрія і Максима почесним званням Праведника народів світу.